Історія дверей

ДВЕРІ ВІД ДАВНІХ ЧАСІВ

Дерево – перший матеріал, який людина навчилася використовувати та перетворювати відповідно до своїх потреб, будь то, мисливська кийок, пирога, вікно, кухонне начиння, іграшки, двері та багато-багато іншого. Втім, двері завжди грали для людини особливу роль.

Тисячолітня історія вхідних дверей мало змінила її концептуальний зміст, як захисту від зовнішнього світу, межі між громадським та особистим, але істотно перетворила її конструктивно. Прародительками перших дерев’яних дверей для будинків є двері з сикомора або німецького клена, що використовувалися в Древньому Єгипті (3000 д.н. е) і Стародавньої Персії (1000 д.н.е.). В Італії найстародавнішої арочної дверима є, мабуть, етруська двері в Вольтерра (4 століття д.н.е.).

КОНСТРУКЦІЯ І МАТЕРІАЛИ ДВЕРІ

За довгі роки існування двері придбали ряд фундаментальних характеристик, таких як архітрав (від грец. Archi- «старший, головний» і лат. Trabs – «балка»), дверний косяк, поріг, дверна панель, двері-книжка і т.д.

Архітрав і косяк перетворилися в сьогоднішній дверний короб, поріг залишився практично незмінним, а стародавні двері на цапфах – «вертушках» модифікувалися в технологічно вдосконалені двері на петлях. Втім «штифт, стрижень», як структурний елемент, що забезпечує рух дверного полотна, залишився незмінним.

Що стосується матеріалу, який служив сировиною для дверей, залізо і бронза поступово здавали свої позиції дереву.

Наскільки дозволяють судити збережені до наших днів творіння видатних скульпторів і архітекторів, двері з дерева вже тоді були різноманітні за конструкцією та художнього оформлення.

Горіх і дуб, що славляться своєю міцністю, були і залишаються найбільш використовуваними деревними матеріалами, тоді як більш цінні породи дерева: клен, палісандр, груша, тик, ясен, черешня та інші були тимчасовими фаворитами в різні століття.

ВИТОКИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ТРАДИЦІЙ ЯКОСТІ ДВЕРЕЙ

Інтенсивне будівництво культових споруд, як то собори, базиліки, церкви, абатства, що почалося в середні століття в готичному стилі, отримало своє продовження в епоху Відродження, а потім і бароко. Створені в той період дерев’яні двері є зразками вікових традицій обробки дерева.

В епоху пізнього Середньовіччя виробник дверей по кожному замовленню на створення дверей і порталів повинен був виплатити частину грошей на благодійні потреби, виплати так і називалися – «божі гроші». Найдавніша дерев’яна двері, що збереглася в Західній Європі, це Центральний Портал Базиліки Сент – Амброджио в Мілані, створений в IV столітті і повністю відреставрований в 1750 році. Необхідно зауважити, що італійські майстри – червонодеревці XVIII століття були справедливо названі сучасниками «чаклуни дерева і чудес».

Стиль рококко (від франц. Rocaille – «черепашка»), що прийшов на зміну епосі бароко, привносить в дверне виробництво монументальність і вишукування.

Провідний виробник дверей в XIX столітті це Франція, чиїми майстра вдихнули нове життя в строгі орнаменти Стародавнього Єгипту, античної Греції та Риму, створивши новий стиль «Повернення Єгипту».

Найбільш популярним матеріалом для дверей у цей період стає червоне дерево, що ввозиться з Центральної Америки

НАЙКРАСИВІШІ ДВЕРІ XX СТОЛІТТЯ

В кінці XIX століття, ознаменованого крахом другої Імперії, для виробництва дверей наступає період вишуканої витонченості, названий згодом Liberty (від англ. «Свобода») – остання чверть XIX століття і Art Deco – перша чверть XX століття. Самим знаменною подією епохи Art Deco можна назвати «Міжнародну виставку Декоративного мистецтва і Сучасній індустрії» в Парижі в 1925 році. Двері Арт Деко рішуче стверджує: «минуле не повертається, воно придумується заново».

Після вікторіанського стилю, неокласицизму, епохи Ліберті і Арт Деко, 30-е носять свинцевий німб «стилю 900» аж до трагічного початку другої світової війни. До цього періоду створення дверей століттями було спочатку привілеєм майстрів-теслярів, а потім червонодеревців.